Останні дані зі Швейцарії свідчать про значне збільшення кількості молодих українців віком від 18 до 22 років, які звертаються за міжнародним захистом. Ця тенденція є новою фазою у міграційному потоці, спричиненому повномасштабним вторгненням Росії в Україну, і створює додаткові виклики для швейцарської системи притулку та інтеграції. Якщо на початку війни більшість біженців становили жінки з дітьми, то тепер спостерігається чітке зміщення демографічної структури серед шукачів притулку.
Причини такого зростання можуть бути багатофакторними. Молоді люди цього віку часто перебувають на вирішальному етапі свого життя – закінчення школи, початок вищої освіти або перші кроки у професійній кар’єрі. Тривала невизначеність в Україні, руйнування інфраструктури, економічні труднощі та постійна загроза безпеці можуть спонукати їх шукати стабільніші умови для свого майбутнього за кордоном. Крім того, деякі з них могли перебувати в Україні з родичами після початкової хвилі евакуації, а тепер, коли ситуація не покращується, вирішили приєднатися до родичів або шукати кращі можливості самостійно.
Швейцарія, відома своєю стабільною економікою та високим рівнем життя, є привабливим напрямком. Однак притік молодих дорослих вимагає переосмислення існуючих програм підтримки. Потреби цієї вікової групи відрізняються від потреб сімей з маленькими дітьми. Вони потребують доступу до освіти, професійної підготовки, можливостей працевлаштування та психологічної підтримки, щоб успішно інтегруватися в швейцарське суспільство та уникнути ризиків соціальної ізоляції.
Місцеві органи влади та неурядові організації вже стикаються з питаннями щодо забезпечення житлом, мовними курсами та доступом до ринку праці для цієї групи. Важливо розробити цільові програми, які враховуватимуть їхній вік, рівень освіти та амбіції. Наприклад, програми швидкої інтеграції до системи освіти або стажування можуть бути ключовими для їхньої успішної адаптації. Також необхідно забезпечити доступ до інформації про їхні права та можливості, щоб вони могли приймати обґрунтовані рішення щодо свого майбутнього у Швейцарії.
Передісторія
Повномасштабне вторгнення Росії в Україну у лютому 2022 року спровокувало одну з найбільших міграційних криз у Європі з часів Другої світової війни. Мільйони українців були змушені покинути свої домівки, шукаючи притулку в сусідніх країнах та по всій Європі. Швейцарія, хоча й не є членом Європейського Союзу, активно долучилася до прийому українських біженців, надаючи їм спеціальний статус захисту S, який дозволяє швидко отримати дозвіл на проживання, доступ до ринку праці, освіти та медичної допомоги без проходження стандартної процедури надання притулку.
На початкових етапах конфлікту більшість прибулих становили жінки та діти, які тікали від безпосередньої загрози. Це було пов’язано з мобілізацією чоловіків призовного віку в Україні. Швейцарське суспільство та уряд продемонстрували значну солідарність, швидко розгорнувши системи прийому та підтримки. Були створені центри для біженців, організовані курси німецької, французької та італійської мов, а також надано доступ до шкіл для дітей. Однак, з плином часу, демографічний склад біженців почав змінюватися, що відображає довготривалий характер конфлікту та його вплив на українське суспільство.
Аналіз
Зростання кількості молодих українців віком 18-22 років, які шукають захисту у Швейцарії, має кілька важливих наслідків як для приймаючої країни, так і для України.
- Для Швейцарії: Це створює нові виклики для системи інтеграції. Ця вікова група є особливо вразливою, оскільки вони перебувають на порозі дорослого життя і потребують чітких перспектив. Успішна інтеграція цих молодих людей може принести користь швейцарській економіці, заповнивши певні вакансії та сприяючи культурному обміну. Однак, невдала інтеграція може призвести до соціальних проблем, збільшення навантаження на соціальні служби та зростання ризику маргіналізації. Необхідно інвестувати в програми професійної орієнтації, мовні курси та психологічну підтримку, адаптовані до їхніх потреб.
- Для України: Ця тенденція викликає занепокоєння щодо “відтоку мізків” та втрати молодого, потенційно активного населення. Молоді люди, які могли б відбудовувати країну після війни, шукають кращого майбутнього за кордоном. Це може мати довгострокові демографічні та економічні наслідки для України, ускладнюючи післявоєнне відновлення та розвиток. Уряд України та міжнародні партнери повинні розробляти стратегії для заохочення повернення молоді, створення можливостей для освіти та працевлаштування вдома, а також гарантування безпеки та стабільності.
Загалом, ця зміна у складі біженців підкреслює необхідність гнучкого та довгострокового підходу до політики щодо біженців, який враховує еволюцію потреб та обставин, спричинених тривалим конфліктом.