Нове соціологічне дослідження, проведене Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС), виявило, що переважна більшість українців продовжує вірити у можливість перемоги над Росією, за умови адекватної міжнародної підтримки та санкцій. За даними опитування, проведеного з 2 по 14 травня 2025 року, 76% респондентів висловили переконання, що Україна здатна здобути перемогу, якщо Захід надаватиме належну допомогу та підтримуватиме жорсткі санкції проти агресора.
Цей показник, хоча й залишається високим, демонструє невелике зниження порівняно з попередніми опитуваннями. Зокрема, у лютому 2024 року аналогічне дослідження КМІС показало, що 81% українців вірили у перемогу. Таким чином, за три місяці рівень оптимізму знизився на 5 відсоткових пунктів. Водночас, кількість тих, хто не вірить у можливість перемоги навіть за умови належної допомоги, зросла з 14% у лютому до 15% у травні. Частка респондентів, які не змогли визначитися зі своєю відповіддю, також змінилася, становлячи 9% у травні порівняно з 5% у лютому.
Результати цього опитування є важливим індикатором суспільних настроїв в Україні, які формуються під впливом триваючої повномасштабної війни, інтенсивності бойових дій, а також обсягів та своєчасності міжнародної допомоги. Віра у перемогу є ключовим фактором для підтримки морального духу нації та її спротиву, тому будь-які зміни у цих показниках заслуговують на пильну увагу. Зменшення оптимізму може бути пов’язане з кількома чинниками, включаючи затримки у поставках військової допомоги, складності на фронті та загальну втому від війни, яка триває вже понад два роки.
Дослідження було проведене методом телефонних інтерв’ю з використанням випадкової вибірки мобільних телефонних номерів. Загалом було опитано 1023 респонденти віком від 18 років, що проживають у всіх регіонах України, контрольованих українським урядом. Важливо зазначити, що опитування не проводилося на тимчасово окупованих територіях Криму та Донбасу, а також у районах, де ведуться активні бойові дії, що може впливати на репрезентативність загальнонаціональних настроїв, але є стандартною практикою для подібних досліджень в умовах війни. Статистична похибка вибірки (з імовірністю 0,95 і за дизайн-ефекту 1,5) не перевищує 4,1% для показників, близьких до 50%.
Передісторія
Повномасштабне вторгнення Росії в Україну, що розпочалося 24 лютого 2022 року, кардинально змінило геополітичний ландшафт та стало наймасштабнішим військовим конфліктом у Європі з часів Другої світової війни. З перших днів агресії Україна отримала значну міжнародну підтримку, яка включала фінансову, гуманітарну та, що найважливіше, військову допомогу від країн Заходу, зокрема США та Європейського Союзу. Ці поставки озброєння та фінансування відіграли критичну роль у здатності України чинити опір агресору та захищати свою територіальну цілісність.
Крім військової підтримки, міжнародна спільнота запровадила безпрецедентні санкції проти Російської Федерації, спрямовані на підрив її економічної та військової спроможності. Ці обмежувальні заходи включають заморожування активів, обмеження експорту технологій, відключення від системи SWIFT та ембарго на енергоносії. Ефективність цих санкцій є предметом постійних дискусій, але вони, безумовно, створюють значний тиск на російську економіку.
Протягом усього періоду війни громадська думка в Україні залишається надзвичайно важливою. Вона відображає рівень консолідації суспільства, готовність продовжувати боротьбу та довіру до керівництва країни та її міжнародних партнерів. Соціологічні дослідження, такі як ті, що проводить КМІС, є цінним інструментом для моніторингу цих настроїв та розуміння динаміки суспільної свідомості в умовах тривалого конфлікту. Попередні опитування неодноразово демонстрували високий рівень патріотизму та віри у перемогу, що стало однією з рушійних сил українського опору.
Аналіз
Невелике зниження рівня оптимізму щодо перемоги, зафіксоване в травневому опитуванні КМІС, може бути інтерпретоване як відображення зростаючого реалізму або втоми від війни, а не як фундаментальна втрата віри. Після понад двох років повномасштабної війни, коли очікування швидкої перемоги змінилися на усвідомлення довготривалого протистояння, природно, що частина населення може відчувати певне розчарування або занепокоєння щодо темпів та обсягів міжнародної допомоги. Затримки з пакетами допомоги від ключових партнерів, таких як США, а також інтенсифікація російських атак на сході та півдні України, могли вплинути на громадські настрої.
З іншого боку, той факт, що 76% українців все ще вірять у перемогу за умови належної підтримки, свідчить про надзвичайну стійкість та рішучість нації. Це підкреслює, що для більшості населення ключовим фактором успіху залишається саме міжнародна допомога – як військова, так і економічна, а також ефективність санкційного тиску на Росію. Цей показник є важливим сигналом для міжнародних партнерів України: їхня підтримка є не просто військовою необхідністю, а й психологічною опорою для українського суспільства.
Політичні лідери України та її союзники повинні враховувати ці дані при формуванні стратегій. Зниження оптимізму, навіть незначне, може бути передвісником потенційних викликів для мобілізації та підтримки суспільної згоди. Комунікація щодо міжнародної допомоги, її обсягів та перспектив, а також щодо ефективності санкцій, має бути прозорою та переконливою. Підтримка морального духу населення залишається критично важливою для продовження опору, і міжнародна спільнота відіграє в цьому не менш важливу роль, ніж військові успіхи на полі бою.
- Для України: Збереження високого рівня віри у перемогу є життєво важливим для продовження опору. Влада має працювати над зміцненням довіри до своїх дій та ефективності міжнародної допомоги.
- Для міжнародних партнерів: Результати опитування підтверджують, що їхня підтримка є вирішальною не лише для військових операцій, але й для морального стану українців. Будь-які затримки або скорочення допомоги можуть мати негативні наслідки для суспільних настроїв.
- Для Росії: Незважаючи на певне зниження оптимізму, переважна більшість українців залишається непохитною у своїй вірі в перемогу, що свідчить про провал спроб Москви зламати волю українського народу.