Україна зіткнулася зі значним скороченням виробництва гречки, що вже відчутно впливає на внутрішній ринок та може мати довгострокові наслідки для споживачів. За даними аналітичної платформи Agro2Food Profit, у 2023 році обсяги виробництва цієї важливої круп’яної культури впали на 15% порівняно з попереднім роком. Це падіння вже спричинило помітне зростання цін, зокрема, середня ціна за кілограм гречки на внутрішньому ринку збільшилася на 29 гривень.
Основними факторами, що призвели до такої ситуації, експерти називають скорочення посівних площ під гречку. Це рішення фермерів могло бути зумовлене різними причинами, включаючи зміни в рентабельності інших культур або оптимізацію сільськогосподарських угідь. Додатковим несприятливим чинником стали погодні умови у деяких регіонах країни, які були неоптимальними для вирощування гречки, що негативно позначилося на врожайності.
Наразі, оптові ціни на гречку коливаються близько 25 гривень за кілограм, тоді як у роздрібній торгівлі споживачі платять близько 30 гривень. Проте, аналітики попереджають, що це може бути лише початком цінової динаміки. Існують прогнози, що у найближчому майбутньому ціни можуть сягнути позначки у 40 гривень за кілограм, перш ніж стабілізуватися, можливо, на рівні близько 25 гривень за кілограм. Таке коливання цін створює невизначеність як для виробників, так і для споживачів, вимагаючи від них адаптації до мінливих ринкових умов.
Цікаво, що, незважаючи на скорочення внутрішнього виробництва, Україна продовжує активно експортувати гречку. Згідно з даними Міністерства аграрної політики, обсяги експорту зросли з 69,1 тисячі тонн у сезоні 2022-2023 років до 90,3 тисячі тонн у сезоні 2023-2024 років, демонструючи високий попит на українську продукцію на світових ринках. Водночас, внутрішнє споживання гречки в країні становить приблизно 24 тисячі тонн на рік, що покриває близько 86% від загальної потреби. Дефіцит, що утворився, частково компенсується за рахунок імпорту. Обсяги імпорту гречки також зросли, досягнувши 14 тисяч тонн, при загальному імпорті круп у 126,9 тисячі тонн, що підкреслює залежність країни від зовнішніх поставок для задоволення внутрішнього попиту на цю ключову круп’яну культуру.
Передісторія
Гречка є однією з традиційних та стратегічно важливих круп’яних культур в Україні, що відіграє значну роль у раціоні українців. Протягом десятиліть Україна була одним з провідних виробників та споживачів гречки у світі. Ця культура є невибагливою до ґрунтів і клімату, що дозволяє вирощувати її у різних регіонах країни. Вона також відома своїми поживними властивостями та користю для здоров’я, що робить її незамінним продуктом для багатьох домогосподарств.
Історично, внутрішнє виробництво гречки було достатнім для повного забезпечення потреб країни, а іноді й для значного експорту. Проте, останніми роками ринок гречки в Україні переживає періоди нестабільності. Це пов’язано з низкою факторів, включаючи коливання світових цін на зернові, зміни у державній підтримці аграрного сектору, а також вплив кліматичних змін на врожайність. Зменшення посівних площ під гречку часто є результатом переорієнтації фермерів на більш прибуткові культури, такі як соняшник або кукурудза, або ж наслідком економічної невизначеності, яка змушує аграріїв мінімізувати ризики. Військовий конфлікт також міг вплинути на доступність земель для обробки та логістичні ланцюжки, що, у свою чергу, позначається на обсягах виробництва.
Аналіз
Скорочення виробництва гречки на 15% має кілька важливих наслідків для економіки України та її громадян. По-перше, це безпосередньо впливає на продовольчу безпеку. Хоча імпорт частково компенсує дефіцит, збільшення залежності від зовнішніх поставок робить внутрішній ринок більш вразливим до глобальних цінових коливань та геополітичних факторів. Це може призвести до подальшого зростання цін, що, у свою чергу, зменшить купівельну спроможність населення, особливо для малозабезпечених верств.
По-друге, динаміка цін на гречку є важливим індикатором для аграрного сектору. Якщо ціни на внутрішньому ринку зростатимуть, це може стимулювати фермерів до збільшення посівних площ під гречку у наступних сезонах. Однак, існує ризик “цінових гойдалок”, коли надмірне збільшення виробництва після періоду високих цін може призвести до надлишку пропозиції та падіння цін, що знову зробить вирощування гречки непривабливим. Для стабілізації ринку потрібна більш послідовна аграрна політика та підтримка виробників.
По-третє, зростання експорту гречки на тлі скорочення внутрішнього виробництва свідчить про високий попит на українську гречку на світових ринках. Це позитивно для валютних надходжень, але може створювати конфлікт інтересів між потребами внутрішнього споживання та експортним потенціалом. У довгостроковій перспективі Україні необхідно знайти баланс між задоволенням внутрішнього попиту та використанням експортних можливостей, можливо, через стимулювання більш ефективних методів вирощування та переробки.
Загалом, ситуація з гречкою підкреслює необхідність стратегічного планування в аграрному секторі, щоб забезпечити стабільність цін, продовольчу безпеку та конкурентоспроможність української продукції на світових ринках.