Зростаюча кількість українців поєднує офіційне працевлаштування в Польщі з веденням підприємницької діяльності (як фізична особа-підприємець, ФОП) в Україні. Ця тенденція породжує складні податкові питання, які вимагають глибокого розуміння законодавства обох країн, а також міжнародних угод про уникнення подвійного оподаткування. Основна проблема полягає у визначенні податкової резидентності та правильному розподілі податкових зобов’язань між Україною та Польщею. Українські ФОП, особливо ті, що перебувають на спрощеній системі оподаткування (наприклад, 3-тя група), мають свої особливості декларування та сплати податків на батьківщині. Однак, отримуючи дохід від трудової діяльності в Польщі, вони також підпадають під юрисдикцію польської податкової системи, де застосовується податок на доходи фізичних осіб (PIT).
Ключовим моментом є розуміння, де саме особа вважається податковим резидентом. Зазвичай, країною податкового резидентства є та, де особа проводить більшу частину року (183 дні) або де має центр життєвих інтересів. Це визначення має вирішальне значення, оскільки податкові резиденти, як правило, оподатковуються з усього світового доходу. Неправильне визначення резидентства може призвести до подвійного оподаткування, коли один і той самий дохід оподатковується в обох країнах, або до штрафів за несплату чи неправильне декларування. Договір про уникнення подвійного оподаткування між Україною та Польщею покликаний врегулювати ці питання, надаючи пріоритет певній країні для оподаткування конкретних видів доходу та передбачаючи механізми зарахування сплачених податків. Проте, його застосування вимагає ретельного аналізу індивідуальної ситуації.
Важливо враховувати, що доходи ФОП в Україні та доходи від роботи за наймом у Польщі розглядаються окремо, але їх сукупність може впливати на загальний податковий статус та обов’язки. Українські ФОП повинні продовжувати подавати звітність та сплачувати єдиний податок та єдиний соціальний внесок (ЄСВ) в Україні, якщо їхня діяльність там триває. Водночас, з доходу, отриманого в Польщі як найманий працівник, податки (PIT) утримуються польським роботодавцем. Складність полягає в тому, як правильно відобразити ці доходи у податковій декларації країни резидентства та застосувати положення договору про уникнення подвійного оподаткування, щоб уникнути зайвих сплат і забезпечити повну відповідність законодавству обох держав. Без належного планування та, часто, консультації з податковими фахівцями, ризики значних фінансових втрат та юридичних проблем є дуже високими.
Передісторія
Феномен українських громадян, які працюють за кордоном, зокрема в Польщі, та паралельно ведуть підприємницьку діяльність в Україні, став особливо поширеним в останні роки. Ця тенденція посилилася після лібералізації візового режиму та економічних викликів в Україні. Польща стала одним з найпривабливіших напрямків для українських трудових мігрантів завдяки географічній близькості, культурній схожості та відносно легким умовам працевлаштування. Водночас, спрощена система оподаткування для фізичних осіб-підприємців (ФОП) в Україні, яка пропонує відносно низькі податкові ставки та мінімальну бюрократію, залишається привабливою для багатьох українців, які бажають мати власний бізнес або надавати послуги.
Юридично та податково, така ситуація створює так зване “гібридне” становище. Основною проблемою є визначення податкового резидентства особи. Згідно з міжнародними стандартами та національним законодавством, податковий резидент зобов’язаний сплачувати податки з усіх своїх доходів, отриманих як в межах країни, так і за її межами (світовий дохід). Водночас, нерезиденти зазвичай оподатковуються лише з доходів, отриманих на території певної країни. Конфлікт визначень резидентства між двома країнами є поширеним явищем, і саме для його вирішення укладаються міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування.
Україна та Польща мають такий договір, який базується на Модельній конвенції ОЕСР. Він визначає правила, за якими оподатковуються різні види доходів (наприклад, доходи від найманої праці, підприємницької діяльності, дивіденди тощо) та встановлює механізми для уникнення подвійного оподаткування, такі як метод звільнення або метод податкового кредиту. Розуміння цих положень є критично важливим для будь-якого українця, який опинився в такій ситуації, щоб уникнути юридичних та фінансових ризиків.
Аналіз
Ситуація, коли український ФОП одночасно працює в Польщі, несе в собі значні податкові та юридичні ризики, якщо не дотримуватися чітких правил та не здійснювати належне податкове планування. Одним з найголовніших наслідків є ризик подвійного оподаткування. Якщо особа буде визнана податковим резидентом обох країн (що є можливим при певних обставинах), або якщо вона неправильно застосує положення договору про уникнення подвійного оподаткування, їй доведеться сплачувати податки з одного й того ж доходу двічі – і в Україні, і в Польщі.
- Фінансові наслідки: Неправильне декларування або несплата податків може призвести до значних штрафів, пені та донарахувань з боку податкових органів обох країн. Це може суттєво зменшити чистий дохід та створити непередбачені фінансові зобов’язання.
- Адміністративний тягар: Необхідність розуміти та дотримуватися податкового законодавства двох юрисдикцій, а також застосовувати положення міжнародного договору, створює значний адміністративний тягар. Це вимагає додаткових зусиль для збору документів, подання звітів та комунікації з податковими органами.
- Правові ризики: Порушення податкового законодавства може мати не лише фінансові, але й правові наслідки, включаючи кримінальну відповідальність за ухилення від сплати податків у особливо великих розмірах.
Для мінімізації цих ризиків вкрай важливо: 1) чітко визначити свою податкову резидентність відповідно до національного законодавства та положень договору про уникнення подвійного оподаткування; 2) правильно декларувати всі доходи в обох країнах, застосовуючи відповідні механізми уникнення подвійного оподаткування (наприклад, метод податкового кредиту); 3) консультуватися з кваліфікованими податковими радниками, які спеціалізуються на міжнародному оподаткуванні та мають досвід роботи з українським та польським законодавством.
У довгостроковій перспективі, чіткість у податковій політиці та інформаційна підтримка з боку державних органів могли б значно полегшити становище українців у подібних ситуаціях. Проте, наразі відповідальність за дотримання всіх норм лежить на самому платнику податків, що підкреслює критичну важливість проактивного та обізнаного підходу до своїх податкових зобов’язань.