В умовах повномасштабної війни, український сектор оборонних технологій (DefTech) стикається з критичними викликами, які можуть призвести до втрати його національної ідентичності. Фаундер TAF Industries, відомої також як TAF Drones, висловив серйозні занепокоєння щодо поточного стану справ, наголошуючи, що Україна «гає час», а частина DefTech-компаній вже «перестали бути українськими».
Ці заяви пролунали в інтерв’ю, де обговорювалися ключові проблеми, з якими стикаються розробники та виробники оборонної продукції. Однією з головних тез є надмірна бюрократія та повільність у прийнятті рішень, що перешкоджає швидкому розвитку та масштабуванню критично важливих технологій. В умовах постійної потреби на фронті, будь-яка затримка може мати фатальні наслідки.
TAF Industries, яка має значний досвід і, ймовірно, досягла виробництва близько 80 000 одиниць продукції (можливо, дронів або їх компонентів), є яскравим прикладом успішної української компанії в цій галузі. Проте, навіть такі лідери ринку стикаються з перешкодами, які змушують їх переглядати свою стратегію та, можливо, шукати більш сприятливі умови для розвитку за межами України. Це може включати перенесення виробництва, реєстрацію інтелектуальної власності або навіть залучення іноземного капіталу на умовах, що розмивають український контроль.
Фаундер також підкреслив, що для ефективного функціонування та розвитку DefTech-сектору потрібні не лише інвестиції, а й кардинальна зміна підходів до співпраці між державою та приватним бізнесом. За його словами, існуюча система часто не дозволяє швидко реагувати на потреби армії та впроваджувати інновації. Обговорювалися також питання кадрового потенціалу, зокрема, необхідність залучення кваліфікованих фахівців, таких як Product Owners, та формування команд, які можуть ефективно працювати над складними проєктами. Згадується про команди, що складаються з 1000 осіб, та менші, в 150 осіб, що свідчить про масштаби залучення спеціалістів у DefTech-секторі.
Ці виклики ставлять під загрозу не лише економічний потенціал України, а й її здатність самостійно забезпечувати свою обороноздатність у довгостроковій перспективі. Заклик до термінових дій є сигналом для уряду та суспільства про необхідність перегляду стратегії підтримки вітчизняних оборонних розробок.
Передісторія
Український сектор оборонних технологій (DefTech) набув надзвичайної важливості після початку повномасштабного вторгнення Росії у лютому 2022 року. До цього моменту, незважаючи на гібридну війну, що тривала з 2014 року, вітчизняний оборонно-промисловий комплекс значною мірою залежав від застарілих радянських розробок та повільного темпу модернізації. Проте, після 24 лютого 2022 року, потреба у власних інноваційних рішеннях, таких як дрони, системи РЕБ, засоби зв’язку та інше високотехнологічне обладнання, стала критичною.
Саме тоді почали активно розвиватися приватні компанії, які за короткий термін змогли налагодити виробництво та постачання життєво важливої продукції для Збройних Сил України. Ці компанії часто працювали в умовах обмеженого фінансування, складної логістики та постійної загрози обстрілів. Вони стали рушійною силою інновацій, швидко адаптуючись до потреб фронту та впроваджуючи нові технології.
Проте, з часом почали виникати системні проблеми: відсутність чіткої державної стратегії підтримки, складна бюрократія у процесах закупівель та сертифікації, а також труднощі із залученням інвестицій та масштабуванням виробництва. Ці фактори створюють несприятливе середовище для розвитку вітчизняних компаній, змушуючи деяких з них розглядати варіанти виходу на міжнародні ринки або навіть перенесення своїх операцій за кордон, що, у свою чергу, може призвести до втрати контролю над критично важливими технологіями та інтелектуальною власністю.
Аналіз
Заява фаундера TAF Industries про те, що Україна «гає час», а частина DefTech-компаній «перестали бути українськими», є тривожним сигналом, який вимагає негайної уваги. Це свідчить про глибокі системні проблеми, які можуть мати далекосяжні наслідки для національної безпеки та економіки.
- Втрата суверенітету над технологіями: Якщо українські DefTech-компанії змушені переносити свої операції або продавати значні частки іноземним інвесторам, Україна ризикує втратити контроль над критично важливими технологіями. Це може обмежити її здатність самостійно виробляти та модернізувати озброєння в майбутньому, зробивши її більш залежною від зовнішніх постачальників.
- Економічні наслідки: Втрата вітчизняних DefTech-компаній означає втрату високотехнологічних робочих місць, податкових надходжень та експортного потенціалу. Розвиток цього сектору міг би стати потужним драйвером для післявоєнної відбудови та економічного зростання.
- Бюрократичні бар’єри: Зазначені проблеми з бюрократією та повільним прийняттям рішень є типовими для багатьох держав, але в умовах війни вони є особливо руйнівними. Необхідно терміново переглянути та спростити процедури закупівель, сертифікації та фінансування, щоб забезпечити швидке впровадження інновацій.
- Конкурентоспроможність: Українські DefTech-компанії працюють у висококонкурентному середовищі. Якщо вони не отримують достатньої підтримки та сприятливих умов для розвитку всередині країни, вони не зможуть ефективно конкурувати з міжнародними гравцями, які мають доступ до більших ресурсів та більш гнучких регуляторних рамок.
- Стратегічне значення: Розвиток власної DefTech-індустрії є ключовим елементом стратегічної автономії та довгострокової обороноздатності України. Це не лише про забезпечення армії сучасним озброєнням, а й про створення міцної науково-технічної бази, яка може стати основою для інновацій в інших секторах економіки.
Для подолання цих викликів необхідний комплексний підхід, що включає державну підтримку, залучення інвестицій, спрощення регуляторних процедур та формування сприятливого середовища для інновацій та розвитку. Інакше Україна ризикує втратити критично важливий потенціал, який був створений ціною величезних зусиль під час війни.