Станом на 2025 рік 91 українська компанія успішно здійснила процес виведення російських власників зі своїх структур, що є значним кроком у напрямку економічної деокупації та зміцнення національного суверенітету. Ця тенденція, за даними аналітичного сервісу «Опендатабот», демонструє рішучість українського бізнесу повністю розірвати будь-які економічні зв’язки з державою-агресором, що є відповіддю на повномасштабне вторгнення та прагненням до інтеграції у європейські та світові ринки без обтяжливих геополітичних ризиків.
Серед цих 91 компанії особливо виділяється IT-сектор, який становить близько 10% від загальної кількості. Це підкреслює стратегічну важливість технологічної галузі для України та її прагнення до незалежного розвитку. Загалом, 88 компаній з 91 повністю завершили процес виключення російського капіталу, тоді як три компанії здійснили часткові зміни у структурі власності. Це свідчить про системний та рішучий підхід до де-русифікації економіки.
Географічно, найбільша кількість таких змін зафіксована у столиці – Києві, де 30 компаній провели відповідні реформи. Значна активність також спостерігається у Львові (9 компаній) та Дніпрі (7 компаній), що показує широке розповсюдження цієї тенденції по всій країні, а не лише у центральних регіонах. Це демонструє загальнонаціональний консенсус щодо важливості економічної незалежності.
За галузевою приналежністю, зміни торкнулися широкого спектру секторів. Найбільше компаній, які позбулися російських власників, виявлено у сфері оптової торгівлі (15 компаній), будівництва (13 компаній), нерухомості (8 компаній), консалтингу (6 компаній) та роздрібної торгівлі (5 компаній). Така диверсифікація підтверджує, що процес деокупації капіталу є всеосяжним і охоплює ключові галузі української економіки.
Особлива увага приділяється IT-компаніям, які відіграють ключову роль у модернізації та інноваційному розвитку України. «Опендатабот» вказує на такі відомі компанії, як «Скайнет», «Датагруп» та «ЛУН», що є прикладами успішного розриву зв’язків з російським капіталом. Більше того, з 10 найбільших IT-компаній за доходами, 38 здійснили відповідні зміни, що підкреслює їхню відповідальність та прагнення до прозорості та міжнародної інтеграції. Ці кроки є критично важливими для залучення іноземних інвестицій та забезпечення сталого розвитку українського технологічного сектору, вільного від геополітичних ризиків. Процес виведення російських власників є не просто адміністративним актом, а фундаментальною переорієнтацією українського бізнесу на нові, прозорі та етичні стандарти, що сприятиме побудові більш стійкої та незалежної економіки.
Передісторія
Повномасштабне вторгнення Російської Федерації в Україну, що розпочалося у лютому 2022 року, кардинально змінило всі аспекти життя країни, включаючи її економічну структуру. До 2022 року, попри анексію Криму у 2014 році та триваючий конфлікт на сході України, значна кількість українських компаній все ще мала у своїй структурі власності російський капітал або російських бенефіціарів. Ці зв’язки часто створювали складні виклики, починаючи від потенційного політичного впливу і закінчуючи фінансовими вразливостями.
Після ескалації конфлікту український уряд, за підтримки широкої громадськості, розпочав активну політику, спрямовану на повне розірвання всіх форм російського впливу. Це включало законодавчі ініціативи щодо обмеження російської ділової активності, запровадження санкцій проти фізичних та юридичних осіб, а також заохочення виведення російського капіталу з українських підприємств. Метою цієї політики було подвійне: економічно ізолювати державу-агресора та посилити національну безпеку та економічний суверенітет України.
Процес ідентифікації та розірвання цих зв’язків є складним, вимагаючи юридичної експертизи, корпоративної реструктуризації та, у деяких випадках, пошуку нових інвесторів. Аналітичні платформи, такі як «Опендатабот», відіграють ключову роль у моніторингу цих змін, забезпечуючи прозорість та відстежуючи прогрес у зусиллях з де-русифікації в різних секторах економіки. Цей історичний контекст допомагає зрозуміти, чому українські компанії активно працюють над видаленням російських власників, що відображає стратегічний імператив, зумовлений національною безпекою та економічною стійкістю.
Аналіз
Тенденція українських компаній до позбавлення від російської власності має глибокі наслідки для економічного майбутнього країни та її інтеграції у світову економіку.
- Посилення економічного суверенітету: Усунення російського капіталу значно зменшує потенційні шляхи економічного впливу або втручання з боку Москви. Це зміцнює контроль нації над власною економічною долею та процесами прийняття рішень.
- Покращення інвестиційного клімату: Для міжнародних інвесторів наявність російської власності може бути значним стримуючим фактором через ризики санкцій, репутаційні проблеми та геополітичну нестабільність. Усунення таких зв’язків робить українські компанії більш привабливими для західного капіталу, сприяючи прямим іноземним інвестиціям та економічному зростанню.
- Репутаційні переваги: Компанії, які активно розривають зв’язки з російською власністю, демонструють свою прихильність до національних інтересів та глобальних демократичних цінностей. Це покращує їхній імідж як всередині країни, так і на міжнародній арені, потенційно призводячи до підвищення довіри споживачів та розширення доступу до ринків.
- Стійкість секторів: Фокус на ключових секторах, таких як IT, оптова торгівля та будівництво, вказує на стратегічні зусилля щодо зміцнення критично важливих частин економіки. Сильний, незалежний IT-сектор, наприклад, є життєво важливим для цифрової трансформації України та її здатності конкурувати на глобальній технологічній арені.
- Виклики та майбутні перспективи: Хоча прогрес є значним, процес, ймовірно, продовжуватиме стикатися з викликами, включаючи складні судові процеси, проблеми з оцінкою та необхідність пошуку відповідних інвесторів на заміну. Однак постійний імпульс свідчить про довгострокову прихильність до цієї стратегічної переорієнтації. Ця тенденція є не лише реакцією на війну, а й фундаментальним кроком до побудови більш стійкої, прозорої та глобально інтегрованої української економіки, вільної від тіні її минулих геополітичних зв’язків.