Україна звернулася до міжнародної спільноти із закликом розширити санкції проти російської державної корпорації “Росатом”. Ця вимога була озвучена під час засідання Ради керуючих Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) у Відні. Постійний представник України при міжнародних організаціях у Відні, Євген Цимбалюк, заявив, що “Росатом” продовжує надавати значну матеріально-технічну підтримку агресії Росії проти України, що є неприпустимим в умовах повномасштабної війни. Особливу увагу було приділено ролі “Росатому” в окупації Запорізької атомної електростанції (ЗАЕС), яка наразі перебуває під контролем російських військ. Україна наголошує, що російська корпорація не лише несе відповідальність за підтримку військових дій, але й активно сприяє перетворенню ЗАЕС на військову базу та полігон для підготовки російського персоналу, що створює серйозні ризики для ядерної безпеки всього континенту.
У своєму зверненні Україна закликала країни-члени МАГАТЕ рішуче засудити дії Росії та її ядерної промисловості, підкреслюючи, що такі дії порушують усі міжнародні норми та принципи безпечного використання ядерної енергії. Було акцентовано на необхідності негайного виведення російських військ та персоналу “Росатому” із території ЗАЕС та повернення станції під повний український контроль. Крім того, Київ звернувся до країн “Великої сімки” (G7) із закликом розглянути можливість запровадження додаткових санкцій проти “Росатому”, щоб посилити економічний тиск на Росію та її ядерний сектор. Ці кроки мають на меті не лише покарати агресора, але й запобігти подальшій ескалації ядерних загроз, які виникли внаслідок конфлікту. Україна підкреслює, що бездіяльність у цьому питанні може мати далекосяжні наслідки для глобальної безпеки та стабільності.
Варто зазначити, що документ GOV/2024/73, на який посилається Україна, ймовірно, містить детальний опис звинувачень та закликів. Це звернення є частиною ширшої дипломатичної кампанії України, спрямованої на ізоляцію Росії та її державних компаній на міжнародній арені. Україна наполягає на тому, що співпраця з “Росатомом” у будь-якій формі, включаючи постачання ядерного палива або будівництво нових реакторів, фактично підтримує російську військову машину та продовжує фінансувати агресію. Тому розширення санкцій проти цієї корпорації розглядається як критично важливий крок для припинення війни та відновлення миру і безпеки в регіоні. Міжнародне співтовариство повинно усвідомити всю серйозність ситуації та діяти рішуче, щоб захистити принципи міжнародного права та ядерної безпеки.
Передісторія
Конфлікт між Україною та Росією, що розпочався у 2014 році та переріс у повномасштабне вторгнення у лютому 2022 року, мав катастрофічні наслідки для багатьох сфер, включаючи ядерну безпеку. Російські війська захопили Чорнобильську та Запорізьку атомні електростанції на ранніх етапах вторгнення. Хоча ЧАЕС була звільнена, ЗАЕС, яка є найбільшою атомною електростанцією в Європі, залишається під російською окупацією. Ця ситуація викликає серйозне занепокоєння з боку міжнародної спільноти, включаючи МАГАТЕ, через ризики радіаційної аварії.
“Росатом” – це російська державна корпорація, яка об’єднує сотні ядерних підприємств, від видобутку урану до будівництва та експлуатації АЕС. Вона є ключовим гравцем на світовому ринку ядерних технологій та палива. Після окупації ЗАЕС, “Росатом” фактично взяв на себе управління станцією, перевівши український персонал під російський контроль та направляючи своїх фахівців. Україна та її західні партнери неодноразово заявляли, що дії “Росатому” є прямим порушенням міжнародного права та принципів ядерної безпеки. До цього часу низка країн вже запровадила санкції проти окремих керівників та підрозділів “Росатому”, але повних секторальних санкцій, які б охоплювали всю корпорацію, ще не було.
Аналіз
Заклик України до розширення санкцій проти “Росатому” має кілька важливих аспектів. По-перше, це спроба посилити економічний та політичний тиск на Росію, щоб змусити її припинити агресію та вивести війська з української території. “Росатом” є значним джерелом доходів для російського бюджету, а також інструментом геополітичного впливу Москви через її роль у глобальній ядерній енергетиці. Повне блокування діяльності “Росатому” могло б істотно підірвати ці можливості.
По-друге, це питання ядерної безпеки. Постійний контроль Росії над ЗАЕС, її мілітаризація та присутність російського персоналу “Росатому” на об’єкті створюють безпрецедентні ризики. Будь-які інциденти на станції можуть мати катастрофічні наслідки для всієї Європи. Санкції проти “Росатому” можуть бути спрямовані на те, щоб змусити Росію відмовитися від контролю над ЗАЕС та забезпечити її демілітаризацію.
Проте, запровадження повних санкцій проти “Росатому” є складним завданням. Багато країн, особливо в Європі, залежать від російського ядерного палива та технологій. Повний розрив цих зв’язків може створити серйозні проблеми для їхньої енергетичної безпеки та призвести до зростання цін на енергоносії. Крім того, “Росатом” має контракти на будівництво АЕС у різних куточках світу, і їх розірвання може призвести до значних фінансових та юридичних наслідків. Тому рішення G7 та інших міжнародних партнерів щодо санкцій проти “Росатому” потребуватиме ретельного балансування між прагненням покарати агресора та уникненням дестабілізації глобального енергетичного ринку. Це також може спровокувати Росію на відповідні кроки, що ще більше ускладнить ситуацію.