Європейський Союз та Україна досягли згоди щодо оновлених умов торгівлі сільськогосподарською продукцією, які передбачають продовження безмитного доступу українських товарів на ринок ЄС, але водночас запроваджують квоти на певні чутливі категорії товарів. Ця домовленість є ключовою для підтримки української економіки в умовах триваючої повномасштабної війни, забезпечуючи її виробникам стабільний доступ до одного з найбільших світових ринків. Проте, з метою захисту внутрішнього ринку ЄС, були введені обмеження на імпорт яєць, м’яса птиці, цукру, вівса, кукурудзи, круп та меду. Ці квоти розраховані на основі середніх обсягів експорту з другої половини 2021 року та повних 2022 і 2023 років, що відображає намагання знайти баланс між підтримкою України та інтересами європейських фермерів.
Угода передбачає продовження дії безмитної торгівлі до 5 червня 2025 року, що є значним кроком назустріч Україні. Однак, новацією є механізм “екстреного гальма”, який дозволить ЄС швидко реагувати на значне зростання імпорту певних товарів, що може загрожувати стабільності європейського ринку. Цей механізм буде активований, якщо обсяги імпорту перевищать середні показники зазначених періодів, забезпечуючи додатковий рівень захисту для європейських виробників. За оцінками, обсяги, що підлягають квотуванню, можуть сягати близько 700 мільйонів євро, що становить приблизно 25% від загального обсягу українського агроекспорту до ЄС у 2023 році. Таким чином, більша частина української агропродукції продовжуватиме надходити до ЄС без митних обмежень.
Ці зміни є результатом складних переговорів, де Україна прагнула зберегти максимальну лібералізацію торгівлі, а ЄС намагався врахувати занепокоєння своїх фермерів, які останнім часом стикалися з протестами та вимогами щодо посилення захисту від імпорту. Для України це означає необхідність адаптуватися до нових умов, можливо, переорієнтовувати частину експорту або шукати нові ринки для квотованих товарів. Водночас, збереження безмитного доступу для більшості агропродукції є критично важливим для стабілізації економіки країни та підтримки її сільськогосподарського сектору, який є одним з основних джерел валютних надходжень.
Запровадження квот і “екстреного гальма” свідчить про еволюцію торгівельних відносин між Україною та ЄС, де початкова повна лібералізація поступається місцем більш структурованому підходу, що враховує як геополітичні, так і економічні реалії. Це рішення підкреслює прагнення ЄС підтримувати Україну, але не за рахунок надмірної дестабілізації власних внутрішніх ринків. Українські експортери та уряд тепер матимуть завдання ефективно управляти цими новими умовами, максимізуючи вигоди від вільної торгівлі та мінімізуючи вплив квот.
Передісторія
Торговельні відносини між Україною та Європейським Союзом зазнали значних змін після повномасштабного вторгнення Росії у лютому 2022 року. До цього моменту Україна вже мала Угоду про асоціацію з ЄС, яка включала глибоку та всеосяжну зону вільної торгівлі (DCFTA), що поступово відкривала ринки для обох сторін. Однак, після початку повномасштабної агресії, ЄС запровадив тимчасові заходи щодо лібералізації торгівлі, повністю скасувавши мита, квоти та інші торговельні бар’єри для українських товарів.
Ці заходи були спрямовані на підтримку української економіки, яка зіткнулася з руйнівними наслідками війни, включаючи блокування морських портів, руйнування інфраструктури та порушення логістичних ланцюгів. Безмитний доступ дозволив українським виробникам, особливо аграріям, зберегти експортні можливості та отримати життєво важливі валютні надходження. За даними, у 2021 році сільськогосподарська продукція вже становила близько 30% українського експорту до ЄС, а після початку війни частка ЄС у загальному експорті України зросла до 49%. Близько 90% українських товарів, що експортувалися до ЄС, вже користувалися безмитним режимом ще до повномасштабного вторгнення.
Однак, безпрецедентний наплив української агропродукції на європейський ринок, особливо через “Шляхи солідарності”, викликав занепокоєння серед фермерів у деяких країнах-членах ЄС, зокрема у Польщі, Угорщині, Словаччині, Румунії та Болгарії. Вони стикалися зі зниженням цін на свою продукцію та зростанням конкуренції, що призвело до численних протестів та вимог до Єврокомісії щодо перегляду умов торгівлі. Це створило політичний тиск на європейських лідерів, змушуючи їх шукати компроміс, який би одночасно підтримував Україну та захищав інтереси власних сільськогосподарських виробників.
Таким чином, поточна домовленість про нові умови експорту є спробою врегулювати ці суперечності, продовжуючи загальну лібералізацію торгівлі, але додаючи запобіжні механізми для найбільш чутливих секторів.
Аналіз
Нові умови експорту агропродукції між Україною та ЄС мають багатошарове значення як для України, так і для Європейського Союзу. Для України це рішення є змішаним. З одного боку, продовження безмитного доступу до найбільшого ринку світу до середини 2025 року є величезною перемогою та критично важливою підтримкою для економіки, що перебуває у стані війни. Це дозволяє українським аграріям планувати свою діяльність, підтримувати виробництво та забезпечувати стабільні надходження валюти, що є життєво необхідним для державного бюджету та фінансування оборони. Без цього доступу, наслідки для українського агросектору та економіки в цілому могли б бути катастрофічними.
З іншого боку, запровадження квот на такі важливі продукти, як м’ясо птиці, яйця, цукор та зернові, є сигналом того, що повна лібералізація торгівлі не може тривати безстроково без врахування інтересів країн-членів ЄС. Це може змусити українських виробників шукати альтернативні ринки для цих товарів або адаптувати свою виробничу стратегію. Механізм “екстреного гальма” також додає елемент невизначеності, хоча він і спрямований на захист ринків ЄС. Для України це може означати необхідність посилення контролю за експортом та більш тісної координації з європейськими партнерами.
Для Європейського Союзу ця домовленість є спробою знайти баланс між геополітичною підтримкою України та захистом інтересів власних фермерів, які останнім часом активно висловлювали своє невдоволення. Введення квот та захисних механізмів є політичним компромісом, який має на меті зняти напругу серед аграріїв та запобігти подальшим протестам. Це також відображає готовність ЄС адаптувати свою торговельну політику до мінливих економічних та політичних реалій. Проте, цей крок може бути інтерпретований як відхід від повної солідарності з Україною у деяких колах, підкреслюючи складність підтримки країни у війні, одночасно управляючи внутрішніми економічними викликами.
У довгостроковій перспективі, ці зміни можуть вплинути на процес інтеграції України до ЄС. Вони демонструють, що навіть у статусі кандидата, Україна стикатиметься з необхідністю адаптації до складних правил та механізмів ЄС, особливо в чутливих секторах. Це також може стимулювати Україну до подальшої диверсифікації експорту та розвитку переробної промисловості, щоб зменшити залежність від сировинного експорту та підвищити додану вартість своєї продукції.