Україна активно розвиває новий клас ударних безпілотних літальних апаратів, відомих як “мідлстрайк” або безпілотники середньої дальності, які призначені для завдання ударів глибоко в тилу противника. Ця ініціатива є стратегічною відповіддю на поточні виклики війни та прагненням заповнити прогалину між традиційними FPV-дронами ближнього радіусу дії та значно дорожчими та складнішими розвідувально-ударними комплексами, а також обмеженою кількістю високоточних далекобійних ракет, таких як ті, що використовуються в системах HIMARS. Нові безпілотники “мідлстрайк” розробляються з акцентом на ефективність, відносну дешевизну та можливість масового виробництва, що робить їх ключовим елементом у стратегії асиметричної відповіді.
Ці безпілотники мають операційний радіус дії, що варіюється від 30 до 120 кілометрів, залежно від моделі та призначення, і здатні нести бойову частину вагою від 3 до 5 кілограмів. Така вага є достатньою для ураження важливих цілей, таких як командні пункти, склади боєприпасів, паливні сховища та інші об’єкти логістики та інфраструктури, які є критично важливими для підтримки бойових дій противника. Серед вже відомих розробок у цьому класі згадуються такі безпілотники, як “Рубака”, “Бобер” та FP-1.
Особливу увагу приділяється розробці FP-1, який вирізняється здатністю літати на наднизьких висотах, що дозволяє йому ефективно обходити системи протиповітряної оборони противника. Цей дрон оснащений сучасною системою GPS-навігації, що забезпечує високу точність ураження цілей. Розробка таких систем є відповіддю на потребу України у власних високотехнологічних зразках озброєння, які можуть бути вироблені у великих кількостях, зменшуючи залежність від іноземних поставок та забезпечуючи стабільне поповнення арсеналу. Стратегічне значення цих дронів полягає не лише у їхній здатності завдавати точних ударів, але й у їхній ролі як засобу дезорганізації ворожої логістики та управління, що безпопосередньо впливає на можливості противника вести ефективні бойові дії на передовій. Завдяки їхній доступності та можливості масового застосування, безпілотники “мідлстрайк” можуть стати значним фактором у зміні динаміки конфлікту, дозволяючи Україні зберігати ініціативу в операціях глибокого тилу.
Передісторія
Поточний конфлікт в Україні виявив критичну потребу у засобах ураження, здатних досягати цілей глибоко в тилу противника. Протягом тривалого часу Україна значною мірою покладалася на міжнародну військову допомогу, включаючи високоточні ракетні системи, такі як HIMARS, для завдавання ударів по ключових об’єктах ворога. Однак, обмежена кількість цих систем та висока вартість їхніх боєприпасів створили стратегічний дефіцит у можливостях далекобійного ураження.
З іншого боку, широке застосування FPV-дронів (First Person View) продемонструвало ефективність малих безпілотників на тактичному рівні, але їхня обмежена дальність дії не дозволяла здійснювати операції на значній глибині. Ця ситуація підштовхнула Україну до інтенсивного розвитку власних оборонних технологій, зокрема, у сфері безпілотних систем. Метою стало створення недорогих, але ефективних засобів, які могли б заповнити прогалину між FPV-дронами та дорогими балістичними/крилатими ракетами, забезпечуючи постійний тиск на логістичні та командні структури противника, що розташовані на відстані 30-120 кілометрів від лінії фронту.
Аналіз
Розробка та впровадження безпілотників “мідлстрайк” має кілька ключових наслідків для поточного конфлікту та майбутнього військового потенціалу України. По-перше, це значно розширює можливості України щодо впливу на оперативну глибину противника. Здатність завдавати регулярних та масованих ударів по складах, штабах та вузлах зв’язку в тилу ворога може суттєво порушити його логістику та координацію, знижуючи боєздатність підрозділів на передовій.
По-друге, економічний аспект є критично важливим. Виробництво відносно недорогих безпілотників у великих кількостях дозволяє Україні підтримувати високий темп операцій без значного виснаження бюджету або залежності від обмежених поставок дорогих іноземних ракет. Це створює асиметричну перевагу, змушуючи противника витрачати значні ресурси на протидію відносно дешевим загрозам.
По-третє, розвиток власних “мідлстрайк” дронів підкреслює зростання інноваційного потенціалу українського оборонно-промислового комплексу. Це свідчить про перехід від залежності до самодостатності у ключових технологічних сферах, що є життєво важливим для довгострокової безпеки країни. Такі розробки, як FP-1 з його здатністю до низьковисотного польоту, демонструють адаптивність та інженерну винахідливість у подоланні існуючих систем протиповітряної оборони. У довгостроковій перспективі це може призвести до створення нової доктрини застосування безпілотників у конфліктах, де масовість та технологічна гнучкість стають вирішальними факторами.