Президент України Володимир Зеленський підписав указ про введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони (РНБО) щодо застосування санкцій проти 199 фізичних осіб та 380 юридичних осіб, тісно пов’язаних з Російською Федерацією. Цей масштабний пакет обмежувальних заходів спрямований на ключових гравців, які підтримують агресивну політику Кремля, включаючи російських пропагандистів, військових діячів та представників військово-промислового комплексу.
Серед основних положень цих санкцій – блокування активів усіх зазначених осіб та організацій на території України. Це означає, що будь-яке майно, фінансові ресурси чи інші активи, що належать цим суб’єктам, будуть заморожені, унеможливлюючи їх використання або переміщення. Окрім того, введено заборону на виведення капіталу за межі України, що має на меті перекрити фінансові потоки, які могли б підтримувати російську агресію або фінансувати діяльність, що суперечить національним інтересам України.
Значним кроком є також заборона на участь у приватизації та оренді державного майна України для підсанкційних осіб та компаній. Це унеможливлює будь-які спроби російського впливу або контролю над стратегічно важливими об’єктами української економіки. Додатково, введено заборону на здійснення операцій з цінними паперами, емітентами яких є підсанкційні особи, а також на отримання ліцензій та дозволів, пов’язаних з діяльністю, на яку накладено санкції. Це обмежує їхню економічну активність та можливості для ведення бізнесу в Україні.
Для фізичних осіб, які потрапили до санкційного списку, передбачена заборона на в’їзд до України, що є прямим наслідком їхньої причетності до пропагандистської діяльності або підтримки військової агресії. Це рішення РНБО та указ Президента підкреслюють незмінну позицію України щодо продовження тиску на агресора. Президент Зеленський неодноразово наголошував, що Україна використовуватиме всі доступні інструменти, включаючи санкції, для протидії російській агресії та дестабілізації, прагнучи до повного відновлення своєї територіальної цілісності та суверенітету. Цей пакет санкцій є частиною ширшої стратегії, спрямованої на ізоляцію Росії та підрив її здатності вести війну.
Передісторія
Рішення про введення санкцій є невід’ємною частиною стратегії України щодо протидії повномасштабній агресії Російської Федерації, яка розпочалася у лютому 2022 року, а фактично триває з 2014 року з анексії Криму та окупації частин Донецької та Луганської областей. З того часу Україна, разом зі своїми міжнародними партнерами, активно застосовує різноманітні обмежувальні заходи для тиску на агресора.
Історичний контекст санкцій:
- 2014 рік: Після анексії Криму та початку конфлікту на Донбасі Україна вперше почала вводити санкції проти російських фізичних та юридичних осіб.
- Міжнародна підтримка: Багато країн світу, включаючи США, Великобританію, Канаду та країни Європейського Союзу, також запровадили широкі пакети санкцій проти Росії, її фінансового сектору, енергетики, оборонної промисловості та ключових осіб, причетних до агресії.
- Законодавча база: В Україні правові основи для застосування санкцій визначені Законом України “Про санкції”, який дозволяє Раді національної безпеки і оборони України (РНБО) приймати відповідні рішення, що вводяться в дію указами Президента.
Російська пропаганда відіграє критично важливу роль у виправданні агресії, дезінформації населення та підриві міжнародної підтримки України. Військово-промисловий комплекс Росії є основою її військової машини, що виробляє зброю та техніку, яка використовується у війні проти України. Тому цільове застосування санкцій саме проти цих секторів є логічним кроком у стратегії виснаження агресора.
Аналіз
Новий пакет санкцій, запроваджений Україною, має кілька ключових аспектів, які варто проаналізувати з точки зору їхнього потенційного впливу та значення:
- Символічне та практичне значення: Хоча багато з цих осіб та компаній, ймовірно, вже перебувають під міжнародними санкціями, українські санкції мають важливе символічне значення. Вони підкреслюють суверенітет України у визначенні своїх ворогів та застосуванні заходів проти них. Практичний вплив може бути обмеженим на активи за межами України, але всередині країни це посилює правові підстави для конфіскації та блокування майна.
- Посилення тиску на пропагандистську машину: Включення до списку пропагандистів свідчить про розуміння Україною важливості боротьби на інформаційному фронті. Хоча прямий вплив на їхню діяльність у Росії буде мінімальним, це може ускладнити їхні міжнародні поїздки та фінансові операції за межами РФ, а також є чітким сигналом про неприпустимість поширення дезінформації.
- Вплив на військово-промисловий комплекс: Санкції проти підприємств ВПК мають на меті ще більше ускладнити їм доступ до компонентів, технологій та фінансування. Навіть якщо більшість їхніх активів розташована в Росії, українські санкції можуть створити додаткові перешкоди для їхніх міжнародних операцій та закупівель через треті країни, а також посилити тиск на міжнародних партнерів для синхронізації санкційних режимів.
- Сигнал для міжнародної спільноти: Цей крок може бути інтерпретований як заклик до міжнародних партнерів посилити власні санкційні режими або синхронізувати їх з українськими. Це також демонструє незламність України та її рішучість боротися проти агресора всіма доступними методами, включаючи економічний та правовий тиск.
- Довгострокові наслідки: Накопичення санкційних пакетів з часом створює кумулятивний ефект, який повільно, але впевнено підриває економічну та військову міць агресора. Ці заходи є частиною довгострокової стратегії України, спрямованої на виснаження ресурсів Росії та змушення її до припинення агресії.