• Чт. Вер 24th, 2020

На одну історію успіху буде сотня історій поразок. Тільки про них дуже рідко р…

Сер 9, 2020

На одну історію успіху буде сотня історій поразок.

Тільки про них дуже рідко розповідають.

Це звісно не статистика, а метафора.
Але, думаю, багато з вас погодяться, що так воно і є.

Моя історія про те, що помилятися – це нормально. І чим швидше ми це усвідомимо, тим легше приймемо факти невдачі.

Ще з дитинства в нас сіють бажання бути успішними. Успішний успіх транслюють в кіно, на семінарах, тренінгах і тд.. У нас на слуху історія про Apple та Facebook, але ми не знаємо нічого про тих у кого не вийшло.

Ми рівняємось на кращих і, в принципі, це правильно. Ми думаємо, що вийшло у нього, вийде і в мене. Але це працює далеко не завжди.

Є таке поняття, як “систематична помилка вижившого”.

Ще в Другу світову війну головнокомандувачі аналізували пошкоджені зони літаків, які поверталися на поле бою. І генерали віддавали накази укріплювати саме ці зони. Але якщо літаки з цими пошкодженнями ВИЖИЛИ, то пошкодження були не критичними. І цей момент довгий час упускали.

Були інші пошкодження, через які літаки збивали. І саме такі проблемні місця треба було укріплювати. Натомість збиті літаки залишалися на полі бою і випадали з аналізу.

З “успішним успіхом” та сама історія. Ми пробуємо скопіювати успішні дії лідерів і не знаємо, які стратегії призвели до поразки. На жаль, ті хто потерпів невдачі рідко пишуть мемуари. Саме тому і залишаються в сліпій зоні.

Я довго думала, чому мені стало важливо розказати свою історію.
Так, у мене не багато читачів, але серед вас багато тих, кому не всеодно.

Мені хочеться показати всім, в кого також щось не вийшло, що ви не одні.
Що помилятися – це нормально.
Не помилятися теж нормально.

Нормально пробувати.
Нормально боятися.
Переживати.
Падати.
Плакати.

Нормально бути готовим до невдачі.
І не бути готовим теж нормально.

Нормально сприймати свої поразки на рівні з перемогами. Бо в цьому і є життя.

З вас ❤, якщо було цікаво. А з мене продовження за тегом

Обняла!