Міжнародний валютний фонд (МВФ) посилює тиск на Україну, вимагаючи від Національного банку України (НБУ) дозволити більш гнучку девальвацію національної валюти, гривні, відповідно до поточних ринкових реалій. За повідомленням агентства Bloomberg, міжнародний кредитор вважає, що нинішня стратегія НБУ, спрямована на підтримку стабільності обмінного курсу, є неспроможною в довгостроковій перспективі і може призвести до небажаного виснаження міжнародних резервів країни. Ця ситуація створює складну дилему для України, яка значною мірою залежить від фінансової допомоги МВФ для підтримки своєї економіки, зруйнованої війною.
НБУ перейшов від фіксованого обмінного курсу, встановленого на рівні 36,57 гривні за долар США після повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року, до режиму «керованої гнучкості» в жовтні 2023 року. У рамках цього нового підходу центральний банк щоденно втручається на міжбанківському ринку, переважно шляхом продажу валюти, щоб пом’якшити різкі коливання та запобігти надмірній девальвації чи ревальвації гривні. Заявлена мета НБУ полягає у збереженні міжнародних резервів країни, одночасно дозволяючи поступове коригування обмінного курсу відповідно до економічних умов. Попри ці інтервенції, міжнародні резерви України у 2023 році зросли на 8%, досягнувши значних 40,5 мільярда доларів, що НБУ пояснює стабільною фінансовою допомогою від міжнародних партнерів.
Однак позиція МВФ свідчить про те, що ці інтервенції, хоча й здаються успішними в короткостроковій перспективі, можуть створювати штучну стабільність, яка не повністю відображає базовий економічний тиск. Експерти Фонду стверджують, що більш ринковий механізм обмінного курсу буде вирішальним для забезпечення довгострокової макроекономічної стабільності та запобігання майбутнім ринковим спотворенням. Вони наголошують, що хоча певна стабільність є бажаною в умовах війни, надмірний контроль над обмінним курсом може призвести до неправильного розподілу ресурсів, перешкоджати конкурентоспроможності експорту та, зрештою, підірвати довіру до національної економіки. Діалог між МВФ та українською владою триває, і Україна стоїть перед викликом збалансування нагальних потреб у стабільності з довгостроковими структурними реформами, що вимагаються її міжнародними кредиторами. Результат цих обговорень суттєво вплине на економічну траєкторію України та її здатність забезпечити подальшу життєво важливу фінансову підтримку.
Передісторія
Україна має довгу історію співпраці з Міжнародним валютним фондом, особливо після економічних криз та політичних потрясінь. МВФ є ключовим кредитором та партнером для України, надаючи фінансову допомогу в обмін на проведення економічних реформ. До повномасштабного вторгнення Росії у лютому 2022 року, Україна вже була учасником кількох програм МВФ, спрямованих на стабілізацію фінансової системи, боротьбу з корупцією та покращення ділового клімату.
Після початку повномасштабної війни, економіка України зазнала колосальних збитків. Значні території були окуповані, виробничі потужності зруйновані, а експортні шляхи заблоковані. У відповідь на це, Національний банк України (НБУ) був змушений запровадити фіксований обмінний курс гривні до долара США на рівні 36,57 грн/дол. Цей крок був спрямований на:
- Забезпечення макрофінансової стабільності в умовах безпрецедентної невизначеності.
- Зниження панічних настроїв серед населення та бізнесу.
- Контроль над інфляційними очікуваннями.
Проте, з часом, фіксований курс почав створювати певні дисбаланси в економіці, не відображаючи реальної вартості гривні, що призводило до зростання тіньового ринку валюти. У жовтні 2023 року НБУ перейшов до режиму керованої гнучкості обмінного курсу, дозволивши ринку формувати курс, але з регулярними інтервенціями для згладжування надмірних коливань. Цей перехід був важливим кроком до нормалізації економічної політики та відповідає рекомендаціям МВФ щодо лібералізації валютного ринку.
Аналіз
Тиск МВФ на Україну щодо курсової політики гривні є багатогранним і має значні наслідки для економічної стабільності країни. Основна мета МВФ полягає у забезпеченні довгострокової макроекономічної стійкості, що передбачає функціонування ринкових механізмів, у тому числі й на валютному ринку. З одного боку, більш гнучкий курс гривні, який відображає ринкові реалії, може сприяти:
- Підвищенню конкурентоспроможності українського експорту.
- Зменшенню потреби в інтервенціях НБУ та збереженню золотовалютних резервів.
- Зміцненню довіри інвесторів до економічної політики країни.
- Більш ефективному розподілу ресурсів в економіці.
З іншого боку, в умовах повномасштабної війни, надмірна волатильність обмінного курсу може мати негативні наслідки:
- Ризик зростання інфляції через подорожчання імпортних товарів.
- Зниження купівельної спроможності населення, що особливо чутливо в умовах війни.
- Потенційне посилення панічних настроїв та відтік капіталу.
Рішення НБУ про повернення до керованої гнучкості було компромісом, покликаним збалансувати ці ризики та переваги. Проте, МВФ, ймовірно, вважає, що рівень «керованості» все ще занадто високий, і НБУ надмірно втручається в ринок. Це може бути пов’язано з тим, що значні обсяги міжнародної фінансової допомоги, які надходять до України, частково компенсують дефіцит торговельного балансу та підтримують гривню, створюючи ілюзію більшої стабільності, ніж є насправді.
Україна, яка критично залежить від міжнародної фінансової підтримки, ймовірно, буде змушена прислухатися до рекомендацій МВФ. Це означатиме подальше поступове послаблення контролю над обмінним курсом. Це рішення вимагатиме від НБУ дуже обережного підходу, щоб уникнути різких потрясінь для економіки та населення, які вже страждають від наслідків війни. Довгостроково, лібералізація валютного ринку є позитивним кроком, але її темпи та механізми впровадження мають бути ретельно продумані в умовах поточної нестабільності.