Бішмайдан: смажені шини по-киргизькому До остраху набридло писати про майданах. Адже це тільки захопленим вуличним ідіотам здається, ніби вони зараз вершать історію, а не істерію. Чи не менше майданів набридла зношена фраза про те, що «безумство – це робити одне і те ж з надією на інший результат», але що ж поробиш, якщо мало чого мудрість Ейнштейна і пірата Васа підходить так щільно, як майданів. Це в Сербії, Грузії, Україні, Вірменії та цілій низці арабських країн нічого не вийшло, і жити стало де просто гірше, а де катастрофічно жахливо. А ось киргизи, і у вас все вийде! Особливо якщо зібрати на вулицях не ейнштейнів, а піратів-Васов. І не потрібні ніякі спроби «зрозуміти правду протестуючих». І так вже все зрозуміло: чергове меншість, розуміючи, що все профукає, снюхівается із західними представниками, отримує золотарі та після поразки зганяє на площу натовп баранів. Поки, втім, Бішкек-майдан має і деякі власні нотки. По-перше, дуже вже стрімкий форсаж буйства: багато хто ще не зрозуміли, де ця чергова свистопляска відбувається, а на вулицях Бішкека вже перевертали поліцейські машини, кидали коктейлі Молотова, стріляли гумовими кулями, захопили будинок уряду і навіть звільнили екс-президента Алмазбека Атамбаєва, тут же зізнався всім в любові. А по-друге, цікаву реакцію на те, що відбувається показали переможці виборів. Здається, ніколи ще захопленої вулиці не йшли назустріч настільки швидко: партія, яка лідирує на виборах, закликала провести повторні вибори. І цю грань майданів, здається, ще не мацали. І правда тепер цікаво, що роблять кольорові революціонери в подібній ситуації. Приймуть за слабкість і продовжать буянити? Або підуть на другі вибори зараз, коли ніякого «звирячого побиття» толком не було і виборців ще не вдалося заразити протестної істерією?