30 червня 1870 року відкрилося повідомлення Кременчук-Полтава, протяжністю 112 верст, побудоване Харківсько-Кременчуцької залізницею. Разом з ним відкрився і красивий просторий залізничний пасажирський вокзал станції Кременчук. Лауреат Нобелівської премії з літератури, російський класик Іван Олексійович Бунін, в своєму знаменитому романі «Життя Арсеньєва» написаному в еміграції у Франції, в приморських Альпах в 1927-1929 роках, дуже лірично і живописно описав Кременчук, в якому побував в кінці ХІХ століття. ⠀ Ось ці описи «… Тільки що виїхали з Кременчука, вечір. На вокзалі в Кременчуці, на платформі, в буфеті – безліч народу, південна задуха, південна штовханина. У вагонах – теж. Найбільше хохлушек, все молодих, засмаглих, жвавих, порушених дорогий і спекою, – їдуть кудись «на низи», на роботи. Так хвилюють гарячим запахом тіла і сільської одягу, так стрекочуть, п’ють, їдять і грають скоромовкою і горіховими очима, що навіть важко … … Довгий, довгий міст через Дніпро. Червоне сліпуче сонце у вікна праворуч, внизу далеко повнота каламутній жовтої води. На піщаній мілині безліч абсолютно вільно роздягаються догола і купаються жінок. Он одна скинула сорочку, побігла і ніяково впала грудьми в воду, буйно забила в ній ногами. … Уже далеко за Дніпром. Вечірня тінь в пустельних горах, покритих скошеною травою і стернею. Чомусь думав про Святополка Окаянного: ось у такий же вечір він їде верхи по цій долині попереду невеликої дружини – куди? Що думає? І це було тисячу років тому, і все так же прекрасно на землі і тепер … »⠀ Автор: Роман Пацовський – kremenhistory.org.ua ⠀ Читай” Поява залізниці і мосту через Дніпро в Кременчуці “в нашому телеграм-каналі за посиланням в профілі. ⠀